«Минуле — це інша країна», — писав британський історик Тоні Джадт, описуючи, як європейське суспільство впоралося з нацистським правлінням після 1945 року. Однак ця далека країна минулого може бути прямо на вашому порозі сьогодні. Це помітили жителі Штрасхофа, містечка поблизу австрійської столиці Відня, коли вирушили на пошуки слідів трудового табору, який знаходився тут під час Другої світової війни.
Історія табірного комплексу Штрассхоф почалася в 1942 році. Ще восени 1941 року керівництво націонал-соціалістів визнало, що перемога над Радянським Союзом, яка очікувалася до зими, не відбудеться і що їм доведеться шукати заміну призваним солдатам на фронт. Так почалося планування масового використання примусової праці з окупованих країн Європи. З цією метою в Рейху було створено 22 пересильних табори, одним із яких був Штрассхоф. Розташування у Штрассхофi було обрано тому, що воно було недалеко від Відня та мало хороше транспортне сполучення з Північною Залізницею. У казармах містилося по 6000 осіб, які тут перебували тимчасово, перш ніж їх відправили на роботу до східної Австрії.
Нацистська адміністрація доставляла до Штрасхофа людей з усієї Європи, переважно під примусом: людей транспортували з України, Росії, Сербії, Греції, Франції, Бельгії, Угорщини, Польщі та ін. Після прибуття люди проходили дезінфекцію. З них знімали одяг та обробляли його проти паразитів отруйним газом. Їх самих невеликими групами, голих, заганяли в умивальники, щоб прийняти душ. Потім призначали медичний огляд для встановлення їхньої працездатності. Дані працездатних осіб посадові особи служби зайнятості записували в особові картки. Завершували процес зняттям відбитків пальців і фото для посвідчення особи іноземного працівника. Тоді охоронці відводили їх до так званої «чистої частини» табору. Там їм доводилося чекати по кілька днів, маючи здебільшого тільки суп і сушені овочі, поки служба зайнятості не призначала їх до праці на підприємстві та не перевозила до табору примусових іноземних робітників.
У пересильному таборі Штрасхофа був також табір для хворих, де лікували примусових робітників, найнятих у регіоні. Поганий загальний стан пацієнтів, часто через фізичне перенавантаження, вже сам по собі спричиняв високу смертність.
Окрім транзитного табору, у самому Штрасхофі було кілька невеликих таборів, де людей використовували примусово для будівництва залізниці, аеродрому Дойч-Ваграм на околиці міста та в місцевому сільському господарстві.
Влітку 1944 року німецький рейх втратив території, з яких він залучав примусових робітників. Як компенсацію понад 20 тис. євреїв було депортовано з Угорщини до Штрасхофа. Таким чином вони уникли вбивства в Аушвіці. Натомість їх використовували на примусових роботах у східній Австрії. Спроба депортувати деяких із них через Штрассхоф до концентраційного табору Терезієнштадт у квітні 1945 року закінчилася поразкою, адже через бомбардування союзників були зруйновані залізничні колії. Червона Армія визволила пересильний табір 10 квітня 1945 року. Після закінчення війни бараки швидко розібрали, бо будматеріали пішли не за призначенням, i пам’ять про табір також зникла.
У 2006 році ім’я Штрасхофа стало відомим у всьому світі через кримінальну справу Наташі Кампуш. Потім у Штрасхофі організувалася група людей, які хотіли протистояти негативному образу громади, який тоді був широко поширений у ЗМІ, бажаючи критично поглянути на її історію. У рамках наукового проекту почали шукати сліди примусових трудових таборів, шукали свідків-сучасників та досліджували імена жертв, з яких до того часу були відомі лише деякі.
У 2011 році робоча група у Штрасхофі встановила меморіал, розроблений художником Карлом-Гайнцом Шрайнером, побудований за фінансової підтримки муніципалітету Штрасхофа, землі Нижня Австрія та Національного фонду Республіки Австрія. Зведений неподалік від колишнього табору, він покликаний зберегти пам’ять навіть після того, як на місці зникнуть останні сліди. Крім того, результати дослідження опублікувала журналіст Ірен Сухі. У книзі сучасні свідки з села та депортовані з Угорщини, які вижили, розповідають про свій досвід у Штрасхофі.
У продовженні цієї роботи для нас, робочої групи Штрасхофа, важливо зібрати подальший матеріал, щоб опрацювати майже забуту історію табору Штрассхоф і зберегти пам’ять про жертви табору.
Якщо ви бажаєте зв’язатися з нами або отримати додаткову інформацію, будь ласка, звертайтеся: (німецькою, англійською або французькою мовами) контактні дані
Verein Arbeitsgruppe Strasshof
Holiczerstrasse 20
2231 Strasshof
Austria
benhard.blank@vas-strasshof.at